Державна регіональна політика та розвиток територій в умовах змін

Державна регіональна політика та розвиток територій в умовах змін

Анатолій Федорович Ткачук Директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, провідний експерт з децентралізації влади, один з ідеологів реформи децентралізації в Україні.

Координація політики розвитку секторів економіки у територіях є запорукою вирішення регіональних проблем, а не їх посилення.

 

    У всіх країнах є території, які мають різні аспекти розвитку або значні соціоментальні відмінності від решти територій держави.

    Завдання держави, забезпечити своїх громадян, рівними можливостями та гарантованим рівнем публічних послуг. Зберегти єдність державного простору при регіональних відмінностях.

    Зменшення дисбалансів у економічному розвитку територій, створення умов для міжрегіональної солідарності та взаєморозуміння – є умовою єдності державного простору та стійкості держави.

 

Згуртованість понад усе

Фактично, коли ми говоримо про єдність та згуртованість держави, яка складається з регіонів, ми можемо побачити, що питання єдності та згуртованості території притаманна і регіону.

В кожному українському регіоні є території, в першу чергу міста, які значно більш розвинуті і мають значно кращі умови життя ніж периферійні, віддалені сільські райони. Саме тому на регіональному рівні дуже важливо планувати розвиток регіону таким чином аби зміцнити економічну спроможність слабших регіонів завдяки створенню нових центрів зростання, використовуючи для цього їх конкурентні переваги.

 

В регіональному розвитку сьогодні стала домінувати орієнтація на децентралізацію влади та партнерство між різними її рівнями і гілками, а також партнерство із приватним і неурядовим секторами.

Сьогодні в Україні сформовано в основному все необхідне законодавство для регіонального розвитку, яке відповідає кращим європейським стандартам. Ми маємо базовий закон, державну стратегію регіонального розвитку, яка дуже близька за структурою до подібних документів країн членів Європейського Союзу. Ми маємо можливості для фінансування регіонального розвитку за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР), який створюється як бюджетна програма Державного бюджету відповідно до статті 24-1 Бюджетного кодексу України.

 

Нові інструменти регіонального розвитку

Зараз усі українські області мають розроблені стратегії розвитку до 2020 або 2025 років. На жаль реалії життя показують, що в регіонах ще не всі управлінці можуть ефективно скористатися новими інструментами регіонального розвитку.

Результати діяльності протягом 2015 року показали, що 520 мільйонів гривень (з 3-х мільярдів) не були використані в регіонах і повернулися до державного бюджету. Це є результатом відсутності в регіонах достатньої кількості реальних проектів регіонального розвитку, які могли б бути підтримані за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку.

Такий великий відсоток невикористаних коштів став головною причиною того, що розмір ДФРР на 2016 рік залишився на рівні 3-х мільярдів, хоча проект бюджету передбачав 4,7 мільярди.

Поряд з реформою державної регіональної політики, яка завершила перший етап – формування нормативної бази, в Україні відбувається широка децентралізація.

 

Зміна парадигми регіональної політики

 

	Традиційна регіональна політика	Нова парадигма
Цілі	Балансування економічного розвитку через тимчасову концепцію розривів розвитку між регіонами	Виявлення та реалізація прихованого та недооціненого потенціалу розвитку регіону
Стратегії	Секторальний підхід	Інтегровані проекти розвитку
Інструменти	Субсидії та державна допомога	«М’яка» та «тверда» інфраструктура
Суб’єкти	Центральний уряд	Різні рівні врядування
	Перерозподіл ресурсів від більш розвинених до менш розвинених регіонів	Розбудова конкурентного регіону шляхом залучення усіх регіональних суб’єктів розвитку та використання ключових активів регіону

Таблиця 1. Зміна парадигми у державній регіональній політиці, що відбулась в Україні протягом 2014-15 років

 

Переваги та нові можливості, що відкривають перед громадськістю бюджетна децентралізація та об‘єднання територіальних громад дають можливість місцевим громадам та регіонам отримати більше впливу на свій розвиток та благополуччя населення.

• Успішними стануть ті регіони та громади, які вдало розвиватимуть власну внутрішню спроможність;
• міста обласного значення та об‘єднані територіальні громади отримають значні додаткові ресурси для свого розвитку;
• об‘єднанні територіальні громади мають значно більше власних ресурсів та долучатимуться до отримання коштів з Державного фонду регіонального розвитку;
• кошти від ДФРР  використовуються з  найбільшою ефективністю і завдяки ним будуть сформовані нові можливості для збільшення доходів місцевих бюджетів в подальшому;

 

Стратегічне планування розвитку ОТГ

Аби кошти використовувались для зростання варто зайнятися стратегічним плануванням розвитку об’єднаної територіальної громади.

 

Починаючи планувати стратегію розвитку громади, варто зрозуміти, що на відміну від регіонального рівня, не існує нормативної бази, яка б визначала порядок та вимоги щодо розробки стратегії розвитку територіальної громади.

В Україні уже багато років працюють різноманітні іноземні програми технічної допомоги, які спрямовані на допомогу містам в розробці стратегій розвитку міст. Саме тому, існує  певний алгоритм розробки, який можна застосовувати до стратегії регіонального розвитку області або й об’єднаної громади.

 Об’єднана територіальна громада може взяти за основу своєї стратегії розвитку, навіть Державну стратегію регіонального розвитку України на період до 2020 року, а також врахувати стратегію розвитку області, у якій знаходиться територіальна громада. Оскільки нова Державна стратегія регіонального розвитку сформована  на підході збільшення конкурентоспроможності регіонів та забезпечення єдності всього українського простору, а також покращення якості життя населення незалежно від місця проживання людини.

 

У Державній стратегії регіонального розвитку визначені оперативні цілі, які також можуть підійти для стратегування в ОТГ:

1.1. підвищення ролі та функціональних можливостей міст у подальшому розвитку;

1.2. створення умов для поширення позитивних процесів розвитку міст на інші території, розвиток сільської місцевості;

1.3. підвищення ефективності використання внутрішніх факторів розвитку

 

ОТГ створювались, як правило навколо домінуючого центрального поселення – міста, селища, почасти великого села. Тепер завдання ОТГ поширити вплив цього домінуючого поселення на навколишні сільські території громади.

Правда при стратегічному плануванні, дуже важливо аби при вивчені ситуації в об’єднаній територіальній громаді можна було ідентифікувати так звану «якірну» точку, яка може бути основою для зростання місцевої економіки.

Важливі застереженням щодо стратегічного документу:

• плануючи розвиток громади орієнтуються на три складові стратегії – розвиток місцевої економіки, розвиток людського капіталу, збереження навколишнього природнього середовища.
• Працюючи над Стратегією/стратегічним планом розвитку ОТГ, варто пам‘ятати, що цей документ готується на середньострокову перспективу. Він має: базуватись на конкурентних перевагах конкретної ОТГ; відповідати СРР області та держави; бути реальним; розрахованим на  реальні фінанси, які можна залучити; процес підготовки має відповідати правилам громадської участі і лобістської не заангажованості.

 

Стратегічне планування розвитку ОТГ здійснюють на основі таких прогнозованих фінансових ресурсах:

• Використання власних доходів бюджету;
• Використання коштів ДФРР на проекти розвитку;
• Використання коштів державної субвенції на розвиток ОТГ.
• Залучення коштів міжнародної технічної допомоги (МТД).

 

Проект стратегічного планування має відповідати формі, яка визначається тим, хто надає кошти на проект; мати чітку мету, ідентифіковані проблеми, які він вирішує; аргументований бюджет; можливість існування створеного об‘єкту, інституції після завершення фінансування проекту із зовнішнього джерела.

 

За кошти ДФРР слід фінансувати проекти стратегічного характеру, а не поточні ремонти. Завдання ОМС використати ДФРР в першу чергу на проекти, які створюють інфраструктуру, що веде до капіталізації земель, формування доданої вартості, зростання доходів домогосподарств.

 

Протягом 2016-20 років в Україну має зайти досить багато коштів у вигляді МТД, які призначені на підтримку децентралізації та ОТГ:

• Проект ЄС «ULIT» – загальна сума 97 млн євро;
• Проект США «DOBRE»– загальна сума 50 млн дол.;
• Проекти Ради Європи, Шведського королівства, Данського королівства, Королівства Нідерландів, Швейцарської конфедерації, Фінляндії, Канади – загалом понад 20 млн. євро.

Використовуючи кошти ДФРР, субвенції на розвиток інфраструктури ОТГ варто дотримуватись певних підходів, які б забезпечували:

• Ефективність – кошти мають бути використані там, де це буде найбільш ефективно;
• Швидкі перемоги – перші кошти мають бути використані там, де буде відразу видно результат;
• Довготривалі позитивні наслідки – зростання капіталізації комунального майна та землі;
• Відкритість – люди мають знати куди і чому ідуть ці кошти;
• Конкурентність – кошти витрачаються на основі відкритих тендерів (правильний тендер економить до 30% коштів).

 

Об‘єднані територіальні громади сьогодні вступають в новий етап свого життя. Вони отримали повноваження, власні та зовнішні ресурси. Вони є відповідальними перед своїми мешканцями за формування комфортного та безпечного середовища проживання. Для цього потрібен розвиток – прогнозований та вмотивований. Потрібне планування розвитку та планування простору. Досвіду тут не має, але процес не зупинити, потрібно йти вперед і досягати поставленої мети.

 

За матеріалами "Інститут громадянського суспільства"